Обдарована дитина

Віка Лялька – творча особистість. Можливо, дівчина пише ще не досконалі вірші, проте, на нашу думку, в майбутньому ми ще почуємо її ім’я. Вірші Віки постійно звучать зі шпальт шкільної газети «Погляд на життя» та по шкільному радіомовленню. Ці вірші нікого з читачів не залишають байдужими, вони сповнені справжньої, непідробної любові — до людини, життя, природи, рідного краю.

Із збірки "Струни душі"

До тебе мамо

Матусю мила і кохана,

Люблю тебе я до нестями,

Заради тебе все зроблю:

Світи незнані віднайду,

У всьому буду помагати,

Лиш обніми, як буду спати.

Так хочу ласки я твоєї,

Щоб були ми усі сім'єю.

Хочу відчути ніжність рук,

Забути плин душевних мук,

Бо снишся ти мені ночами,

Так  хочу я до тебе, мамо.

Я буду старших поважати,

Щоб справжньою людиною стати.

А щоб було все добре й гоже

Твоя любов мені поможе.

Із неба зірку я дістану

Для тебе, мамочко кохана,

Найкращі квіти і слова,

Щоб тільки поруч ти була.

Присвята

(Пам’яті Олени Дашкевич)

І тямуща, й молода,

Й разом з тим вродлива,

Вливається у вир життя

Весела і смілива.

Не тільки юність їй дає

Снагу, і силу, й волю,

Ту, що вона несе

На справжнє поле бою.

Дорога була ця важка,

І різнії незгоди,

Та, незважаючи, вона

Долала перешкоди.

І були жаль, і боротьба,

За вибранеє діло,

Але, не дивлячись на це,

Йшла вона сміливо.

Та смуток тої тиранії,

І влади чужої

Не стер із пам’яті львів’ян

Дівчини молодої.

І слава її невмируща

Повік не загине,

Бо йшла та кровна боротьба

В ім’я Батьківщини.

***

Тарасе, батьку, нам скажи,

Де брав ти сили для снаги,

Любить так неньку Україну?

Чи з тих пісень, що чув малим,

Чи з того, що ти пережив,

Малим дитям, лишившись сиротою?

Стискалось серце з того болю,

А може,  деспоти-дяки,

Які посіяли в тобі

Наругу над собою,

Лише за те, що син ти кріпака,

Який не мав нічого за душею?

А може, тая самота…

Оренбург, пустеля Косаралу,

Котрі так болю завдавали?

Там ти страждав роками,

У тім нещаснім засланні.

Та ні!..

Перемагаючи себе щоднини,

Перо тобі давало сили

Писати там свої вірші

Про рідну неньку Україну!

***

О матінко моя,

О нене моя мила,

Як хочеться мені,

Щоб ти мене любила.

Щоб дотик твоїх рук

Щоразу відчувати,

І лагідні слова,

Коли лягаю спати.

Щоб мовонька твоя

Мене завжди зігріла,

І  пестила б  мене,

Й тепло своє дарила.

Але в житті так є,

Що доля розлучає,

Й тоді у нас

Веселощів немає.

Але я вірю в те,

Що стане все на місце,

І прийде до душі

Твоєї все добре й чисте,

І щастячко моє

У серці відгукнеться,

І та любов твоя

До нас ще повернеться.